Поради батькам

Поради батькам учнів 5-го класу

Рекомендації батькам з успішної адаптації п’ятикласників до нових умов навчання

Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей висувають специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних учбових знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

 1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

 2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

 3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

 4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

 5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

 6. Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

 7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

 8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

 9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

 10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

 11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

 12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

 13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

 14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

Як допомогти дитині у навчанні?

Дуже часто у п’ятикласників можуть виникнути проблеми у навчанні. Батьки не повинні це сприймати занадто трагічно, але з’ясувати причини цього потрібно.

Першопричина – це нові вчителі, нові предмети. У початкових класах у дітей була одна вчителька, яка добре знала кожну дитину, її здібності, слабкі та сильні місця. І діти за чотири роки пристосувалися до її вимог. У п’ятому класі кожний предмет викладає окремий вчитель. Вимоги до навчання різні. І дитині часом важко зорієнтуватися у цих вимогах. У цей період може охолонути цікавість до навчання, можуть виникнути скарги на те, що багато задають, нецікаво…

Батьки повинні допомогти дитині в адаптаційний період (зазвичай це перша чверть навчального року), пояснити, що не все у навчанні цікаво. Навчання – це гарний спосіб виховувати свою силу волі, тому дайте дитині змогу розвиватися, не виконуйте за неї домашні завдання. Радійте разом з дитиною, сумуйте разом з нею, але ніколи не карайте за погані оцінки. Це може викликати тільки негативне ставлення до шкільних предметів.

Допомагаючи дитині, підтримуйте зв'язок з учителями, щоб ваші вимоги і вимоги вчителів до навчання були однакові.

Пам’ятайте, що у п’ятому класі у вашої дитини формується ставлення до навчання на весь подальший час: як учень провчиться у п’ятому класі, так він і буде ставитися до навчання в старших класах.

Ви повинні знати:

a.                    oЗ ким приятелює ваша дитина.

b.                    oДе проводить вільний час.

c.                    oЧи не пропускає занять в школі.

d.                    oВ якому вигляді або стані повертається додому.

Ви зобов’язанні помітити і відреагувати, коли:

a.                    oВ домі з’явилися чужі речі (з’ясуйте, чиї вони).

b.                    oВ домі чути запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами)

c.                    oВ домі з’явилися голки для ін’єкцій, часточки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних речовин).

d.                    oВ домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (з’ясуйте, хто і з якою метою їх використовує).

e.                    oВ домі надто часто чути запах засобів побутової хімії – розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання).

f.                     oВідбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилась координація рухів, підвищилась збудженість або в’ялість, з’явилися сліди від уколів на венах, розширення зіниць тощо (це може свідчити про вживання дитиною наркотичних речовин).

Не дозволяйте дітям та підліткам:

a.                    oЙти з дому на довгий час.

b.                    oНочувати у малознайомих для вас осіб.

c.                    oЗалишатися надовго вдома без нагляду дорослих родичів на тривалий час вашої відпустки.

d.                    oЗнаходитися вночі і пізно ввечері на вулиці, де вони можуть стати жертвою насильницьких дій дорослих.

e.                    oНосити чужий одяг.

Рекомендації батькам п’ятикласників

·                            Надихайте дитину на розповідь про шкільні справи. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням на зразок: «Як минув твій день у школі?» Щотижня обирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте імена, події, деталі, про які дитина повідомляє вам, використовуйте їх надалі для того, щоб починати бесіди про школу.

·                            Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поводження та взаємини з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих приводів, для занепокоєння, консультуйтеся з учителем не рідше, ніж раз на місяць.

·                            Знайте програму й особливості школи, де вчиться ваша дитина. Відвідуйте всі заходи й зустрічі, організовані батьківським комітетом і педагогічним колективом. Використовуйте будь-які можливості дізнатися, як ваша дитина навчається і як її навчають.

·                            Допомагайте дитині виконувати домашні завдання,але не робіть їх самі. Установіть спеціальний час для виконання домашнього завдання і стежте за виконанням цих настанов, що допоможе вам сформувати позитивне ставлення до навчання.

·                            Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім установіть зв'язок між її інтересами й предметами, що вивчають у школі.

·                            Особливі зусилля докладайте для того, щоб підтримувати спокійну й стабільну атмосферу вдома, коли в шкільному житті дитини відбуваються зміни.

·                            За будь–якої можливості намагайтеся уникнути значних змін  або порушень у домашній атмосфері протягом першого півріччя. Спокій домашнього життя  дитини допомагає їй ефективніше розв’язувати проблеми в школі.

Поради батькам
Як готувати домашнє завдання

1.     Перевірте, чи правильно  організовано робоче місце дитини? (джерело світла повинно знаходитись попереду і зліва, на столі не повинно бути ніяких зайвих речей)

2.     Уточніть режим дня, розплануйте разом з дитиною час, коли вона сяде за уроки.

Починати виконувати домашні завдання найкраще через годину – півтори після повернення  дитини зі школи, щоб вона змогла відпочити від занять, але ще не втомилась і не встигла стати збудженою від домашніх справ. Якщо дитина відвідує гурток чи лягає спати вдень, то можна сідати за уроки і пізніше. Але в  будь-якому випадку не можна відкладати це на вечір.

3. Розплануйте разом з дитиною послідовність приготування уроків і намагайтесь заздалегідь визначити час, який їй знадобиться для виконання кожного завдання.

Спочатку краще виконати невелике завдання, яке подобається дитині – це допоможе їй зосередитись і включитись в роботу на емоційному підйомі.  Потім – найбільш важке, поки вона ще не втомилася. Творчу роботу /малювання, ліплення, виконання поробок/ краще залишити на кінець занять - їх не слід обмежувати в часі.

4.     Допоможіть дитині, якщо вона зіткнулась з нездоланними труднощами.

Не треба підміняти діяльність дитини своєю. Навчання - це праця, яка потребує зусилля і напруги. Дитина повинна вчитися самостійно, вчитись  переборювати труднощі. Однак, якщо на даному етапі важкість для нього нездоланна - обов’язково допоможіть! Інакше досвід невдачі може закріпитись і привести до явища, яке психологи називають "вивченою безпорадністю”. 

5.     Емоційно підтримуйте дитину.

Школа  висуває дитині важливі вимоги, протягом дня вона отримує велике емоційне та інтелектуальне навантаження. Задача дорослого -"бути поруч”, разом з дитиною радіти  з її успіхів і хвилюватись за її невдачі і труднощі. Погана оцінка - серйозне покарання для дитини. Якщо Ви бачите, що дитина засмучена, не треба виказувати їй свою невдоволеність. Більше за все їй зараз  потрібна Ваша підтримка, розуміння, здатність розділити її почуття.

6.     Поступово знижуйте ступінь контролю.

Пряму участь і виконання уроків можна буде замінити своєю присутністю. Потім сидіти поруч з дитиною не протягом виконання нею всього домашнього завдання, а тільки перші кілька хвилин, підходячи до неї на деякий час роботи. Під кінець початкової школи дитина повинна навчитися виконувати домашнє завдання самостійно, показуючи батькам тільки готовий результат.

Незмінним повинні залишитись тільки інтерес і увага до життя Вашого  школяра!

ЯК ЗАПОБІГТИ НАСИЛЬСТВУ

Абетка виживання

Я знаю напам'ять усі адреси, номери те­лефонів та імена людей, яким довіряю.

Люди, котрим я довіряю, – це мої батьки чи хтось інший, хто дбає про мене та хоче, щоб я був/була у безпеці.

Я пам'ятаю про телефони спеціального та негайного виклику: «101» (пожежна охо­рона), «102» (міліція), «103» (швидка медична допомога).

У мене є номери телефонів дільничного інспектора, соціальної служби й телефону довіри.

Я нікому не дозволяю принижувати й об­ражати мене.

Я не ходжу сам/сама по вулиці увечері чи вночі.

Я ніколи не розмовляю з незнайомими людьми, нікуди з ними не йду, нічого у них не беру, не сідаю до них в автомобіль.

Якщо мені загрожуватиме небезпека, я буду тікати, кричати, привертати до себе увагу.

Я не ввійду з незнайомцями до ліфту.

Я не впускаю в помешкання незнайомців, якщо я сам/сама вдома.

Я знаю, де лежить моє свідоцтво про на­родження.

Якщо зі мною трапиться щось недобре, я негайно розкажу людям, яким довіряю.

Я чітко та послідовно знаю, що робити­му, куди зателефоную, піду, кому розповім, якщо зі мною трапиться щось недобре.

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ В ІНТЕРНЕТІ

Я не надаю жодної особистої інформа­ції (ім'я, вік, адреса, номер телефону, но­мер школи, місце роботи батьків) без згоди батьків.

Якщо я отримаю інформацію, що змусить мене почуватися некомфортно, то одразу розповім батькам або вчителю.

Мої батьки знають усіх, із ким я спілку­юся в Інтернеті.

Я ніколи не погоджуся зустрітися з люди­ною, з якою познайомився/познайомилася в Інтернеті, без попередньої згоди батьків.

Якщо я вирішу зустрітися з цією люди­ною, то це буде людне місце, і я запрошу одного з батьків.

Я ніколи не вишлю свої фото людині, з якою познайомився/познайомилася через Інтернет, не порадившись із батьками.

Я не відповідатиму на листи чи прохання, що викликають у мене відчуття дискомфорту або сорому.

Разом із батьками ми встановимо мої пра­вила роботи в Інтернеті: час та сайти, які мені дозволено відвідувати.

ЛИХОСЛІВ’Я РУЙНУЄ ВАС ЗСЕРЕДИНИ! 

Чомусь, говорячи про здоров’я, маємо на увазі лише фізичний його бік, забуваючи, що лицевим боком здоров’я є духовність. Колись в журналі “Наука та релігія” мене вразив знімок листка дуба, зробленого в інфрачервоному промінні. Звичайнісінький листок мав ауру схожу на німби довкруж голів святих.

Таке ж світіння є в кожної людини. Й несе воно важливу захисну функцію, вберігаючи фізичне наше здоров’я як від чорних полів космосу, так й від чорної магії людини: прокльонів, зурочень, наслань, лихослів’я. Людина, що постійно творить молитву до Світлого Божественного Начала, людина, що сіє добро, має й потужну захисну ауру. А ось яка аура в хулителя, шахрая, заздрісника, злодія, чорнослівника? В першого й останнього, й це доведено науково, завжди хворі нирки. В останніх – печінка, серцево-судинна система. Поки людина молода, ці органи сяк-так справляються з належною роботою, а далі...лікарі лиш руками розводять - нібито й видимих причин немає, а пацієнт безнадійно хворий.

Лихослів’я, а чи по-простому матюк - “винахід” старшого брата. Й занесений нам з першою світовою війною, революцією, колективізацією і всіма подальшими “заціями”. Знайомий Михайло Єгорович одного разу згадав, як на початку 50-х до нього приїхала в гості етнічна росіянка, сестра. Побувавши в щойно збудованому клубі залізничників, дівчина була шокована. “Да у вас же совсем другой народ! Мальчики не пьют! Не матерятся! Не мочатся под стенки!“

Гляньте сьогодні довкруж. А пройшло ж всього 50 років. А що вже говорити про сторічну давнину! Не чув я лихослів’я ні від тата, ні від його годків-перевесників. Навіть в найкрутіших випадках. Бо ж діди відали – гріх! Бо ж чорнослів’я притягує до людини нечисту силу. А по-сучасному – чорну руйнівну енергію. Безперечно, не відали сквернослів’я й наші дальші предки-запорожці. Вийдіть на відповідний сайт, прочитайте всесвітньо відомий “Лист турецькому султану” і ви в цьому переконаєтесь.

Та як же обійтися без солоного слова, коли ситуація прямо таки кричить? Здавна, з часів Русі, українці обходилися побажаннями. Ось найпоширеніші з них. “Щоб тебе правцем поставило!” “Правець” – небезпечна недуга. “Хай тобі грець!” “Грець” – інсульт. “А матері твоїй ковінька!”. Тобто, щоб твоя мати ходила з ціпком.

Але ніхто й ніколи не матерився. Матірщина – тяжка образа матері. Відомий випадок, коли грузини до непритомності віддубасили нашого хлопця, що необачно ляпнув «...вашу мать». Мати, і не лише для кавказьких народів, найвища святиня. Староруські «Вісті ізначальні» наголошують: «Матір тобі дарувала життя! Матір святая! То ж нехай і поведінка твоя гідна святині буде!» І якщо син не захищає честі матері, надто тієї, що покинула наш світ, тяжкий гріх недугою падає на його голову. Ще страшніший гріх – матюк на Матір Божу. Насліддя такої людини завжди слабке на розум. І це безспірний факт.

Науковцями доведено, що спалах гніву, та й ще підсилений матюком, повністю спалює наявний в тілі вітамін С, а він вкрай необхідний для роботи печінки, серця, кровотворення. Вочевидь – сквернослівник наражає себе на збій цих органів. До того ж матюк, як ніщо інше, ушкоджує захисну енергетичну оболонку тіла. Людина - сквернослівник, надто жінка, стає беззахисною перед темними силами. Чого ж тоді дивуватися, що так шалено зростають онкологічні, серцево-судинні, психічні захворювання. Помножте все це на чорний бруд з екранів – отримаєте здоров’я нації. Отримаєте й її народжуваність. Неспокій, що нам нагнітається – одна з причин низької відтворюваності українців. А відповідно зростають недуги.

Сцена в електричці. Всю дорогу молодик в товаристві картярів «пече бліни», до того ж пересипаючи свою убогу мову тим словом, яким називають гулящих жінок. А під очима, бачу, капшуки – нирки в чоловіка хворі. Безперечно, він не душу, він тіло лікує, викидаючи гроші на вітер.

А простіш же мову, душу очистити – очиститься й тіло. Причому, безкоштовно.То ж мова про це модне словечко. «Блінують» учні, вчителі, редактори, базарювальники, мужі з державних установ. Якось зауважив на цей вульгаризм філологу. Так він просто осатанів. «Та млинець це! Млинець!» Ой мається ж на увазі не хліб святий, який колись наші предки жертвували Богу Сонця Свагору. Для прикладу: позичив я у вас сто гривен і три роки уникав зустрічі. То ж чи святим хлібом мене назвете, вхопивши за барки? Сумніваюсь! Це прихована нечистота звідти, від «старшого брата». А по-простому - чорний матюк. І чим частіш ви його вживаєте, тим більше й більше накопичуєте в своєму тілі чорну, руйнівну енергетику. Не ліпше запозичуємо в сусіда, а гірше. Всю страшну, брудну попсу зливаємо в рідну, чисту нашу мову, що є кров’ю нації. Кров’ю, що роз’їдається чужою ржою. І чим брудніша твоя мова, тим брудніше, хворобливіше й твоє фізичне тіло.

Якщо Вам дороге ваше здоров’я – поміркуйте над усим цим. Бо ж тут не допоможуть ні пігулки, ні президент, ні голова ради з чужим голосом й чужим волосом. Вашому здоров`ю зарадите лише ви!

І.Просяник,
член спілки письменників України

 

 

Памятка для батьків підлітків

• Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.

• Якщо дитину висміюють, вона стає замкненою.

• Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.

• Якщо дитина росте в докорах, вона житиме з постійним «комплексом провини».

• Якщо дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших.

• Якщо дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою.

• Якщо дитина росте в безпеці, вона вчиться довіряти людям.

• Якщо дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною.

• Якщо дитина живе у розумінні та доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у світі та бути щасливою.

Як спілкуватися з підлітком? 

• Якщо дитина говорить: «Я вже доросла!» – запропонуйте їй довести це вам (і за вчинки свої нехай відповідає “по-дорослому”). 

• Не підвищуйте голос, не кричіть, бо таке ставлення породжує опір дитини вашому вихованню.

• Станьте підлітку другом – довіряйте, але перевіряйте.

• Не переобтяжуйте дитину опікою та контролем.

• Головне – єдність вимог усіх членів родини.

• Поведінка батьків – приклад і взірець для дитини.

Особливості підліткового віку

У кожному віці є свої особливості, які впливають на поведінку і світогляд людей. Підлітковий вік – довгий перехідний період, в якому відбувається ряд фізичних змін, пов'язаних із статевим дозріванням і входженням у доросле життя. Психологічні особливості підліткового віку у психологів називаються «підлітковими комплексами» з ряду причин:

• підвищена чутливість до оцінки сторонніх;
• гранична самовпевненість і категоричні судження по відношенню до оточуючих;
• суперечливість поведінки: сором'язливість змінюється розбещеністю, показна незалежність межує з ранимою;
• емоційна нестійкість і різкі коливання настрою;
• боротьба з загальноприйнятими правилами і поширеними ідеалами.

Підлітковий вік охоплює період життя з 13 до 18 років (± 2 роки). Усі психологічні зміни обумовлені фізіологічними особливостями підліткового віку і рядом морфологічних процесів в організмі. Всі перебудови організму безпосередньо впливають на зміни реакцій підлітка на різні фактори зовнішнього середовища і знаходять своє відображення у формуванні особистості.

АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

1. Великі зміни відбуваються в ендокринній системі, що призводить до швидкого і непропорційного зростання маси і довжини тіла і розвитку вторинних статевих ознак.
2. Складні процеси структурних та функціональних змін відбуваються в центральній нервовій системі і внутрішніх структурах головного мозку, що тягне за собою підвищену збудливість нервових центрів кори головного мозку і ослаблення процесів внутрішнього гальмування.
3. Значні зміни спостерігаються в органах дихання та серцево-судинної системі, що може призвести до різних функціональних розладів (стомлюваність, непритомність).
4. Активно розвивається кістково-м'язова система: завершується формування кісткової тканини, збільшення м'язової маси, тому в підлітковому віці дуже необхідне правильне раціонально харчування.
5. Завершується розвиток травної системи: органи травлення вкрай «ранимі» зважаючи постійного емоційного та фізичного напруження.
6. Гармонійний фізичний розвиток всього організму є наслідком нормального функціонування всіх систем органів і робить вплив на психічний стан підлітків.

СОЦІАЛЬНО ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Психологічний аспект підліткового віку виходить на перший план. Розвиток психіки характеризується підвищеною емоційністю і збудливістю. Відчуваючи свої фізичні зміни, підліток намагається поводитись як дорослий. Виявляючи надмірну активність і необгрунтовану самовпевненість, він не визнає підтримку дорослих. Негативізм і почуття дорослості є психологічними новоутвореннями особистості підлітка.

У підлітковому віці загострюється потреба у дружбі, орієнтація на «ідеали» колективу. У спілкуванні з однолітками відбувається моделювання соціальних взаємин, здобуваються навички оцінки наслідків свого або чийого – то поведінки або моральних цінностей.

Особливості характеру спілкування з батьками, вчителями, однокласниками і друзями робить значний вплив на самооцінку в підлітковому віці. Характер самооцінки визначає формування особистісних якостей. Адекватний рівень самооцінки формує впевненість у собі, самокритику, наполегливість, або навіть надмірну самовпевненість і впертість. У підлітків з адекватною самооцінкою зазвичай більш високий соціальний статус, немає різких стрибків у навчанні. Підлітки з низькою самооцінкою схильні схильності до депресії і песимізму.

Найчастіше вчителям і батькам нелегко знайти правильний підхід у спілкуванні з підлітками, але враховуючи вікові особливості цього віку, шляхи вирішення завжди знайти можна.